Биология | 1 - 4 классы
Твір - враження від трагедії фауст.
Чим хлорела відрізняється від хламідомонади?
Чим хлорела відрізняється від хламідомонади.
Чим відрізняються парнокопитні від непарнокопитних ?
Чим відрізняються парнокопитні від непарнокопитних !
Від чого залежить рух цитоплазм?
Від чого залежить рух цитоплазм?
Від чого залежить рух цитоплазми?
Від чого залежить рух цитоплазми?
Чим відрізняється ракоподібні від павукоподібні?
Чим відрізняється ракоподібні від павукоподібні.
Чим відрізняється бродіння від гліколізу?
Чим відрізняється бродіння від гліколізу?
Чим відрізняється людина від тварини?
Чим відрізняється людина від тварини?
Поясніть, як ви розумієте вислів І?
Поясніть, як ви розумієте вислів І.
М. Сєченова"Сновидіння - це небувала комбінація колишніх вражень"?
Як від води відділить пісок , кухону сіль ?
Як від води відділить пісок , кухону сіль .
А від Кухоної солі пісок?
Шкода від гниття?
Шкода від гниття.
Користь від гниття.
На странице вопроса Твір - враження від трагедії фауст? из категории Биология вы найдете ответ для уровня учащихся 1 - 4 классов. Если полученный ответ не устраивает и нужно расшить круг поиска, используйте удобную поисковую систему сайта. Можно также ознакомиться с похожими вопросами и ответами других пользователей в этой же категории или создать новый вопрос. Возможно, вам будет полезной информация, оставленная пользователями в комментариях, где можно обсудить тему с помощью обратной связи.
Великий німецький письменник Йоганн Вольфганг Гете працював над
написанням трагедії «Фауст» більше шести десяти років.
Пошук істини і
сенсу буття — ось ті питання, які хвилювали Гете все життя.
І лише через
шістдесят років роздуми Гете склалися у цілісний твір.
У трагедії
письменник показав боротьбу добра і зла як рушійну силу, динаміку життя.
У пролозі автор ставить питання : чим є людина в цьому гармонійному і
досконалому Всесвіті.
Людина нещасна, вічно страждає, їй жилося б
краще, коли б не її розум — іскра Божа.
Герой трагедії, скептичний і
глумливий Мефістофель, говорить, що світ людей недосконалий, у ньому
панує темнота і зло.
І чим більше людина розмірковує, тим сильніше
страждає, усвідомлюючи недосконалість світу.
Людина в результаті
тривалих переживань приходить до висновку — винний не всесвіт, а сама
людина.
На думку Гете, істина — у боротьбі суперечностей.
Саме завдяки цій
боротьбі створюється гармонія світу, в зіткненні думок — істина.
Письменник постійно нагадує про це.
Два герої трагедії — Фауст і
Мефістофель — постійно сперечаються, але їх суперечливі точки зору в той
же час доповнюють одна одну.
Образ Мефістофеля втілює у собі дух заперечення і руйнування.
Але
він не може знищити основне — життя.
Через заперечення він теж творить.
І
це є рух уперед.
Сили Мефістофеля і Фауста рівні, але вони по черзі
перемагають один одного.
Сам письменник не завжди на боці Фауста.
У
словах Мефістофеля теж істина.
Істина у вічній суперечності, русі.
Фауста і Мефістофеля автор наділив певними людськими рисами.
Фауст —
незадоволений, «діяльний геній», готовий сильно любити і ненавидіти,
він здатен робити трагічні помилки.
Він особа гаряча й енергійна.
Фауст
дуже чуйний, ранимий, іноді він егоїстичний і завжди безкорисливий,
людяний.
Фауст знаходиться у постійному пошуку, а його розум — у
постійних сумнівах і тривогах.
Його роздирають суперечності.
Страждання
Фауста пов'язані з незборимим жаданням знань, прагненням віднайти
істину.
Фауст і Мефістофель — два антиподи.
Перший — цілеспрямований,
готовий долати бар'єри, він рветься дізнатися про те, що за межею.
Другий — спокійний і врівноважений.
Його ніщо не здивує, бо йому все вже
відомо — навколо порожнеча.
Він грає з Фаустом як з нетямущим хлопчиком
і дивиться на всі пориви Фауста як на чудасії, марні дії.
Мефістофель спокійний, його не гризуть сумніви, пристрасті не крають
його душу.
Він дивиться на світ без ненависті та любові.
У його колючих
репліках багато сумної правди.
Мефістофель — це не тип лиходія.
Він
сміється і знущається з гуманного Фауста, який губить Маргариту, але у
словах Мефістофеля знову - таки звучить гірка правда, гірка навіть для
нього, — духу тьми і руйнування.
Образ Мефістофеля — це образ людини, стомленої життям, яка має
багатий людський досвід, людину, бачила багато зла і несправедливості і
розчарувалася у житті.
Протягом тривалих спостережень за тим, що
відбувається в житті, він переконався у безвихідності.
Мефістофель не
вірить ні в зло, ні в добро, ні в щастя.
Він бачить недосконалість світу
і знає, що змінити нічого не можна.
Він збавляється над людиною, яка
впевнена у своїх силах і можливостях, яка намагається змінити життя.
Мефістофель упевнений у марності цих спроб.
І йому навіть шкода людей,
які прагнуть до досконалості, недосяжного ідеалу.
В основі трагедії, написаної Й.
В. Гете, лежить одвічне протистояння
творчого духу, прагнення до прекрасного (які втілені в образі Фауста) і
духу заперечення, сумнівів.